Коли ресторатори рахують бюджет на відкриття чи оновлення закладу, стаття «Друк меню» здається краплею в морі витрат. Та що там — друкарня, цупкіший папір, гарне ламінування. Кілька тисяч злотих — і по всьому.
Зробімо, однак, невеликий підрахунок і порахуймо прихований «податок на папір», який заклад сплачує впродовж усього року.
- Чинник 1: Динамічний ринок. Ціни на продукти змінюються щомісяця. Лосось подорожчав, постачальник сирів змінився, настав сезон спаржі чи лисичок. Що робить ресторан? Або працює на межі рентабельності за старими цінами, або гарячково ліпить неестетичні наклейки, або... знову платить дизайнеру й друкарні.
- Чинник 2: Людський фактор і помилки. Одна помилка в назві вина чи неправильно вписана грамаж — і вся партія з 50 щойно надрукованих меню годиться хіба що в шредер.
- Чинник 3: Зношення. Паперове меню в руках гостей «живе» щонайбільше 2–3 місяці. Потім воно втрачає лиск, бруднеться від жирних пальців, заливається кавою. А меню — це ж візитівка кухні. Подавати їжу з брудного клаптика паперу — це злочин проти хорошого сервісу.
Екологія vs Економіка
Сьогодні ресторани в усьому світі дедалі частіше обирають концепцію Paperless (безпаперову) не лише заради порятунку дерев. Це чиста математика. Перенесення карти страв у інтерактивну, «живу» цифру дозволяє змінювати ціни, ховати позиції, які щойно закінчилися на кухні (навіть посеред суботнього шаленства), і додавати сезонні новинки за 10 секунд.
Заощаджений на друкарні бюджет менеджери воліють спрямувати на премії для команди чи маркетинг. Чи вартий папір своєї ціни? Рішення за вами.